Як лікувати хронічний гайморит?

Запалення придаткових пазух носа, яке не закінчується разом із застудою, а продовжує ускладнювати дихання і сприяти накопиченню гною називається хронічним гайморитом. Яскраво виражених симптомів цієї недуги немає – у організму підвищується імунітет, людина стає млявою і частіше хворіє простудними захворюваннями, але високої температури або інтенсивного відділення гною не спостерігається. Тим не менш, хронічний гайморит – це постійно присутня в організмі загроза захворювання, яку необхідно усувати.

Як правило, гайморит вражає лише одну пазуху носа, рідше – обидві пазухи. Протягом захворювання відбувається деформація слизової оболонки, постійно накопичується гній. Якщо його не видаляти, активізуються запальні процеси, спостерігається постійний головний біль, з’являються скарги на закладеність носа, які завжди супроводжують хронічний гайморит. Ці симптоми проявляються під час звичайних простудних захворювань, але зберігаються і після одужання. Окрім ослабленого імунітету і затяжних застуд причинами хронічного гаймориту можуть стати травми в області носа і перенісся, запальні процеси у верхній щелепі, вроджені відхилення в будові носової перегородки.

Фармакологічне лікування хронічного гаймориту

Основна частина ліків, які виписуються для прийому при гаймориті, є допоміжними засобами і не допомагає усунути причину захворювання. Фармакологія усуває або зменшує неприємні симптоми, працює над уповільненням запального процесу, який збуджує гайморит. Лікування за допомогою ліків направлено на кілька цілей:

  • Уповільнення запального процесу в гайморових пазухах.
  • Зменшення тиску гною на носові пазухи.
  • Ослаблення болю.
  • Усунення або ослаблення інфекції.
  • Нейтралізація алергічних реакцій у випадку, якщо гайморит викликаний, в тому числі, алергією.

Фармакологічні препарати також сильно впливають на організм в разі загострення хронічного захворювання. Особливо ефективні лікарські препарати при гайморитах бактеріального та алергічного походження.

Усунення причин

Як лікувати гайморит, щоб домогтися результату раз і назавжди, а не повертатися до курсу антибіотиків при кожному загостренні? Оскільки головною причиною симптомів хронічного гаймориту є яке утворюється в придаткових пазухах гній, то і лікування в основному спрямовано на те, щоб його видалити. Гній – це чужорідна середовище, джерело запальної інфекції і вогнище захворювання в організмі.

Прокол (пункція)

Пункція, або, як називають в народі – прокол, є консервативним методом лікування хронічного гаймориту. Як проходить ця процедура?

Лікар проводить Пункцію для лікування гаймориту

Зробивши місцеву анестезію, лікар проколює носову пазуху товстою голкою та з допомогою шприца витягує гній з порожнини. Потім в неї вводиться знезаражувальний фізіологічний розчин, який дезінфікує стінки пазухи, де до недавнього часу був гній. Проведена акуратно і вміло, з дотриманням правил гігієни, ця операція є досить безпечною і практично безболісною. Тим не менш, потрібен певний строк для реабілітації.

Пункцією можна легко вилікувати гострий гайморит, що загрожує перейти в хронічний, а також легкі, незапущенные випадки хронічного захворювання. А от для більш складних випадків потрібна серйозна операція.

Оперативне втручання

Якщо причиною хронічного гаймориту стали вроджені дефекти носової перегородки або травми носа і щелепи, для усунення причин захворювання знадобиться оперативне втручання. З допомогою хірургії виправляється неправильне розташування перегородки, видаляються утворилися поліпи. За допомогою пластичної хірургії можна одночасно поліпшити зовнішній вигляд після серйозних травм особи, але також і ліквідувати проблему, що викликала хронічний гайморит.

Лікування лазером

Оскільки медицина не стоїть на місці, все більш популярною і доступною стає лікування хронічного гаймориту з допомогою лазера. Безсумнівне достоїнство – його можна застосовувати в особливо запущених випадках тоді, коли пацієнта лякає оперативне втручання або воно з якихось причин протипоказано.

Лазерна терапія більш безпечна, ніж прокол або оперативне втручання, вона дає негайний результат і займає менше часу. До того ж, після лікування лазером пацієнту не потрібно тривале відновлення. Навіть складні операції, що проводяться з допомогою лазера, не залишають рубців. Правда, і вартість подібної процедури набагато вище стандартної.

До переваг лазерної терапії хронічного гаймориту можна віднести:

  • Протизапальний ефект і повна стерильність.
  • Безболісність.
  • Відсутність алергічної реакції на анестезію, ліки, інструмент.
  • Більш ефективне знищення вірусів, ніж при використанні інших методів.
  • Відсутність порушень в імунній системі пацієнта.
  • Швидка реабілітація.

Будь-який з методів лікування хронічного гаймориту ефективний тільки при комплексному застосуванні фармакологічних засобів лікування, фізіотерапії та операції по усуненню причин.

Як вилікувати хронічний гайморит

Хронічний гайморит – запалення пазух, які знаходяться в товщі крила верхньої щелепи. Це одне з захворювань, які найбільш часто зустрічаються. Від гострої форми відрізняється тим, що запальний процес затягується на кілька місяців.

Щоб дізнатися, як успішно вилікувати хронічний гайморит і при цьому позбутися від нього назавжди, необхідно в обов’язковому порядку обстежитися у лікаря і дотримуватися його вказівок.

Причини появи і розвитку хвороби

В основному хронічна форма розвивається після гострого запалення, але тільки в тому випадку, коли патологічний секрет не може нормально вийти з гайморових пазух.

Бувають випадки, коли запалення розвивається тільки в одній пазусі, але в процесі вражає і іншу. Цю форму називають двостороннім гайморитом.

Захворювання може виникнути і з-за сильного удару голови. Крім того причиною може стати чужорідне речовина, тривалий період знаходиться в пазусі, наприклад, матеріал, який використовують для пломбування зубів.

Якщо чужорідне тіло або речовина знаходиться близько до пазусі, то висока ймовірність того, що саме воно спровокувало розвиток захворювання.

Однією з причин є деформації в області носа, наприклад, викривлення носової перегородки, вузькі носові проходи, а також сильне зіткнення середньої носової раковини з латеральною стінкою носа.

В цьому випадку, якщо у людини з’являється гранульома в корені зуба, який розташований у верхній щелепі, то велика ймовірність того, що в майбутньому у нього розвинеться саме хронічна форма хвороби.

Одна з різновидів гаймориту – одонтогенний – розвивається відразу в хронічній формі. Симптоми хронічного одонтогенного гаймориту у дорослих виявляються дуже слабо. Йому характерний млявий перебіг, і людина досить довгий період часу може не помічати хвороби.

Коли запальний процес активізується, то хворому необхідно відвідати не тільки отоларинголога, але і стоматолога.

Види хронічного гаймориту:

  • Некротичний. Дуже рідко зустрічається. Характеризується некротичними змінами;
  • Гнійний. Характерні густі виділення з носа, жовтувато-коричневого кольору з неприємним запахом;
  • Катаральний. Спостерігається лобовий набряк. Також з’являються рясні рідкі виділення з носа;
  • Хронічний поліпозний. Провокує зміну стану слизової оболонки, впливає на зростання поліпів;
  • Алергічний. З’являються напівпрозорі або серозні виділення з носа;
  • Казеозний. Характеризується рясними виділеннями сирного характеру;
  • Змішаний. Полипозно-кістозний;
  • Одонтогенний. Поява цієї форми захворювання спровоковано запаленням в області щелепи або зубів;
  • Риногенних. Запалення починається з носових ходів;
  • Хронічний гіперпластичний. Один з найбільш небезпечних, так як протікає у важкій формі і погано піддається лікуванню.

Діагностика

Так як у кожного виду цього захворювання досить різні симптоми, то і лікування хронічного гаймориту повинно починатися саме з визначення його форми. В обов’язковому порядку необхідно відвідати лікаря-отоларинголога.

Спочатку доктор збирає детальний анамнез, у процесі з’ясовуючи всі скарги хворого. Для уточнення попереднього діагнозу проводять рентгенографію носових пазух. Можуть призначити обстеження за допомогою комп’ютерної або магніторезонансної томографії.

Іноді бувають випадки, що призначається і пункція пазух для додаткової діагностики. Пункцію доповнюють промиванням порожнини і вводять антимікробні та протизапальні засоби.

Виділення, взяті в процесі пункції, відправляються отоларингологом на дослідження в лабораторію для того, щоб визначити мікрофлору і її чутливість.

У результаті лікар підбирає оптимальні антибіотики, без яких при хронічному гаймориті не обходиться процес лікування. Тільки провівши всі необхідні дослідження, лікар може призначати медичні препарати і розповідати хворому про процесі лікування.

У дорослих людей всі симптоми поза загострення найчастіше виражені дуже слабо. В основному, страждають цим захворюванням, скаржаться на постійну закладеність носа, зміни тембру голосу, порушення нюху, ниючі болі в області носа. Крім цього відчуття втоми не залишає хворого людини. Поза загострення больові відчуття можуть і зовсім відсутні.

Смотрите так же:  Пути передачи сифилиса и гонореи

Загострення хронічного гаймориту у хворих найчастіше супроводжується підйомом температури, погіршенням самопочуття, набряком повік, головним болем і припухлістю щік. Якщо нахилити голову, то посилюється витікання гною.

Слизова оболонка дратується, стає напухшей і почервонілий, так як виділення її дратують. Іноді виникають поліпи.

Хворі діти мають виражену набряклість оболонок верхньощелепної пазухи. Крім того у них може порушуватися носове дихання. Якщо такі симптоми з’явилися, то малюка необхідно терміново повісті на обстеження до педіатра.

Це захворювання може стати причиною відмови від служби в армії. У такому разі молода людина являє комісії відповідні медичні документи.

Ускладнення

Зволікання з лікуванням або неправильний діагноз, а також недотримання вказівок лікаря можуть призвести до ускладнень. Наприклад, можуть виникнути внутрішньочерепні патології різної форми: менінгоенцефаліт, серозний, а також гнійний менінгіт, пахименингит, набряк оболонок і риногенних абсцес мозку і т.д.

Ускладнення найчастіше виникають під час сезонних епідемій грипу. У хворих іноді спостерігається ретробульбарний абсцес, періостит верхньої щелепи, остеопериостит очниці, тромбоз вен очниці, набряк клітковини вік і т.п.

Такі наслідки впливають на здоров’я і самопочуття людини досить сильно. Тому, якщо спостерігається загострення хронічної хвороби, отоларинголог повинен негайно прийняти заходи.

Якщо гайморит лікують без проколу, то призначають різноманітні медикаментозні препарати. Якщо ж у пацієнта спостерігається сильний біль, то лікар проводить промивання пазух, але без проколу. В процесі призначаються антибіотики, до яких чутливі збудники запалення.

Щоб організм відновлював захисні сили і зміцнився імунітет, можуть виписати курс вітамінів, а також голкорефлексотерапію. Повний курс лікування найчастіше триває від 2 до 6 тижнів.

Якщо захворювання супроводжується підвищенням температури тіла, то призначають жарознижуючі препарати. Лікар може виписати судинозвужувальні засоби, наприклад, нафтизин у вигляді спрею або крапель.

Коли причиною хвороби служить алерген, то його виявляють і виключають. При цьому найчастіше призначаються антигістамінні препарати, а також специфічна терапія – аутовакцини або міні-дози алергенів.

Пацієнти можуть бути прооперовані тільки в тому випадку, якщо спостерігається тяжкий перебіг запального процесу. В такому випадку хворий госпіталізується до стаціонару лікувального закладу.

Крім того хірургічне втручання може знадобитися і для усунення причини хвороби, наприклад, для виправлення носової перегородки або для резекції носових раковин.

Профілактика

Вилікувати хронічний гайморит назавжди набагато складніше, ніж попередити його появу. Насамперед, необхідно вчасно вилікувати гостру форму захворювання, таким чином, уникнувши її переходу в хронічний стан.

Крім того потрібно усувати фактори, які сприяють розвитку патології, наприклад, якщо викривлена носова перегородка, то провести операцію по її вирівнювання.

Варто відзначити, що треба своєчасно лікувати нежить і якщо він затягнувся, негайно звертатися до отоларинголога. Тільки уважно стежачи за своїм здоров’ям можна уникнути такого захворювання, як гайморит в хронічній формі.

Хронический гайморит

Если на все эти симптомы не обращать внимания, они постепенно утихают и дают о себе знать лишь периодически. Значит ли это, что болезнь начала проходить сама собой? Нет, гайморит, напротив, перешел в хроническую, более опасную форму.

Что такое гайморит?

У каждого человека в области носа есть две пазухи, называемые гайморовыми (левая и правая). Это, своего рода, небольшие кармашки с отверстиями, через которые поступает воздух. В нормальном состоянии они свободно «дышат» через эти отверстия (соустья), размером всего в несколько миллиметров. Когда же внутрь попадает инфекция, слизистая гайморовых пазух воспаляется, соустья из-за этого забиваются и человек теряет способность свободно дышать носом. В самих же пазухах накапливается секрет (слизь). Воспаление слизистой гайморовых пазух и называют гайморитом.

Как правило, воспаляется только одна пазуха, но бывают и случаи двухстороннего хронического гайморита.

Почему возникает хронический гайморит?

Хроническая форма болезни – это результат недолеченного гайморита острой формы или его осложнений. Если пациент не уделяет время лечению воспаления, то вирусы или бактерии постепенно захватывают не только поверхность слизистых, но и костные стенки пазух. Полностью вылечить хронический гайморит становится невозможно.

Из всех патологий носового дыхания на хронический гайморит приходится больше 50% случаев заболеваемости.

Есть ряд факторов, которые способствуют развитию гайморита:

Частые болезни верхних дыхательных путей инфекционного характера

Тяжелые сопутствующие болезни, негативно влияющие на иммунитет

Склонность к аллергии

Виды хронического гайморита

Хронический гайморит протекает в одной из нескольких форм:

В некоторых случаях это аллергическая и ондогенная формы болезни.

Симптомы хронического гайморита

В отличие от острого воспаления, хронический гайморит дает о себе знать в основном в период обострения. Востальное время симптоматика слабо выражена. Больного может беспокоить:

Головная боль (без конкретной локации)

Заложенность носа (и как результат утрудненное носовое дыхание)

Боль, першение в горле (из-за стекания слизи из пазухи по задней стенке глотки)

Припухлость щек (особенно рядом с переносицей)

При обострении хронического гайморита самочувствие больного резко ухудшается: слабость уже более ощутимая, а головная боль усиливается при любом резком движении или наклоне. Кроме того, повышается температура (до 37,5 0 ). Боль и першение в горле сохраняются.

Если пациент жалуется на припухлость нижнего века или конъюнктивит, это признак того, что воспалительный процесс распространился на глазницы.

Диагностика болезни

Первым делом отоларинголог изучает историю болезни и выслушивает жалобы пациента.

Визуальный осмотр при необходимости может быть дополнен риноскопией или другими методами обследования.

При визуальном осмотре опытный специалист обязательно заметит утолщение (гиперплазию) и покраснение (гиперемию), отечность и вязкие выделения из носа.

Чтобы ответить на вопрос: как вылечить хронический гайморит, необходимо собрать как можно больше данных о болезни (тяжести ее протекания и так далее). В большинстве случаев для этого врачи используют:

Бактериологический анализ мазка полости носа, взятый при риноскопии

Осмотр слизистой носа и придаточных пазух с помощью видеоэндоскопа

Рентгенографию придаточных пазух носа

Пункцию гайморовой пазухи

Иммунограмму – чтобы определить иммунный статус пациента

Лечение хронического гайморита

Полностью избавиться от гайморита в хронической форме, увы, невозможно. Но каждое новое обострение болезни при этом можно сделать не настолько выраженным, как это было бы при полном отсутствии лечения.

Таким образом, в период обострения медики помогают пациенту восстановить нормальное носовое дыхание (хотя бы частично) и при этом уничтожить возбудитель болезни.

С этой целью как можно скорее проводится санация очагов инфекции при помощи препаратов из группы фторхинолонов или цефалоспоринов. Параллельно пациенту назначают системные антибиотики и антибактериальные препараты местного действия.

Для свободного носового дыхания врач может выписать сосудосуживающие капли – они уменьшат отечность слизистой. Но будьте внимательны: принимать их можно только краткосрочно, при длительном использовании они вызывают привыкание.

Для промывания гайморовых пазух (от слизи или гноя), а также уничтожения болезнетворных бактерий проводят курс промывания полости специальными растворами для дезинфекции, а после внутрь вводят антибиотики или ферментные препараты.

Для поддержки иммунитет на время лечения больной принимает препараты иммуноглобулинов и иммунокорректоры.

Если природа гайморита аллергическая, попутно назначаются антигистаминные лекарства..

На время ремиссии больному хроническим гайморитом прописывают:

УВЧ области гайморовых пазух

Электрофорез с лидазой

Спелеотерапию (лечение микроклиматом солевых пещер)

В крайних случаях, при тяжелом протекании болезни, пациенту могут назначить гайморотомию – операцию, при которой воспаленную гайморову пазуху вскрывают и санируют. Обязательно ли делать прокол при гайморите?

Лечение хронического гайморита в домашних условиях

Как лечить хронический гайморит в домашних условиях? Иной раз нетрадиционная медицина вполне может соперничать с официальной в вопросах эффективности лечения хронического гайморита. Многие рецепты с успехом используются пациентами разных стран на протяжении десятков лет. Часть из них теперь есть и у вас:

Капли в нос. Смешайте мед, сок алоэ и чистотел в равных пропорциях. Дайте немного настояться, а после закапывайте в каждую ноздрю по 3-5 раз в день.

Масло для закапывания. Подойдет как масло облепихи, так и шиповника.

Настойка прополиса. Она подходит для паровой бани – больной добавляет 30%-й раствор прополиса в кипящую воду и дышит над ее парами до остывания.

Компресс. Возьмите 50г любой глины, растворите ее до консистенции пластилина. Отдельно смочите пару кусочков марли в растительном масле и положите по обеим сторонам от носа (в области гайморовых пазух). Сверху положите теплые глиняные лепешки. Компресс следует держать на лице в течение часа.

Смотрите так же:  Как лечить кашель и сопли у ребенка 2 лет

Осложнения хронического гайморита

Недуг способен провоцировать возникновение ряда других болезней, например:

Гайморит хронічний

Хронічний гайморит

Хронічний гайморит — захворювання, при якому запальний процес розвивається в слизовій оболонці, що вистилає верхньощелепну (гайморову) пазуху і є тривалим з періодичними загостреннями та ремісіями.
Найбільш часто зустрічаються гнійна, гнійно-поліпозно, поліпозно і пристеночно гіперпластична форми хронічного гаймориту. Запалення викликають потрапили в гайморову пазуху бактерії (стафілококи) та гриби.
У більшості випадків причинами виникнення хронічного гаймориту є часто повторювані або не ліковані гострі гайморити, хронічний риніт (нежить). У деяких випадках хронічний гайморит розвивається через наявні викривлення перегородки носа, гіпертрофії носових раковин, при наявності поліпів носа, що нерідко утрудняє відтік вмісту з пазухи. Наявність нелікованих захворювань зубів верхньої щелепи так само може сприяти виникненню хронічного гаймориту (одонтогенний гайморит). Іноді при пломбуванні хворого зуба пломбувальний матеріал проштовхується в пазуху, що теж сприяє розвитку хронічного гаймориту. Кіста верхньощелепної пазухи так само може нагноюватися, викликаючи загострення процесу.
Клінічні прояви. Прояви хронічного гаймориту не так яскраво виражені, як при гострому гаймориті, багато в чому вони залежать від обсягу ураження, причини виникнення, прохідності соустя (каналу) між гайморової пазухою і порожниною носа. Найчастіше спостерігається однобічний процес.
Болі в області ураженої пазухи зазвичай немає, але вона може з’явитися при загостренні процесу або утрудненні відтоку вмісту пазухи. У таких випадках пальпація і перкусія області пазухи на стороні запалення може бути болючою. Так само може спостерігатися набряклість щоки і століття на ураженій стороні. Основними скаргами хворих в період загострення є закладеність носа, наявність гнійного відокремлюваного різної консистенції, неприємний запах, порушення нюху аж до його відсутності, почуття розпирання в хворий пазусі.
Закладеність носа і порушення носового дихання при хронічному гаймориті непостійні, більше виражені при грибковому і поліпозно гаймориті.
Діагноз встановлюється ЛОР-лікарем після огляду порожнини носа та проведення комп’ютерної томографії навколоносових пазух.
Лікування повинне бути комплексним, спрямованим на усунення причини, що підтримує запальний процес у пазусі, забезпечення кращого відтоку вмісту пазухи, як консервативними методами, так і хірургічними. При одонтогенних гайморитах, перш за все, слід лікувати зуби. Якщо хронічний гайморит супроводжується наявністю поліпів в порожнині носа, видаляють поліпи і проводять консервативне лікування. За відсутності ефекту від консервативного лікування (головним чином при гнійно-поліпозних формах) виробляють ендоскопічну.

Поради лікаря: Як запобігти виникненню гаймориту

Як вберегти печінку від хвороб: Поради терапевта Лікар-отоларинголог Олександр Кононов у програмі «Сніданок з 1+1» розповів про симптоми, причини та методи лікування і профілактики гаймориту.

Гайморит – це запалення верхньощелепних пазух, що розташовані по обидва боки від носу. Внаслідок запалення перекривається отвір, що сполучає гайморову пазуху та ніс. Накопичений слиз не має виходу і тому невдовзі перетворюється на гній.

ПРИЧИНИ ХРОНІЧНОГО ГАЙМОРИТУ

1. Інфекційні завхорювання верхніх дихальних шляхів.

3. Алергічні реакції.

Як уникнути дефіциту вітаміну D Найбільшу небезпеку несе розташування гайморової пазухи. Вона знаходиться надто близько від очного апарату та головного мозку, що може призвести до запальних процесів цих органів.

1. Загальне нездужання, стомлюваність, слабкість, іноді безсоння.

2. Виділення з носа. Часом погіршується нюх.

4. Температура зазвичай підвищується при гострому запаленні, при хронічному – зберігає свою норму.

5. Головний біль, який підсилюється у другій половині дня.

6. Збільшуються неприємні відчуття в очах.

Задля профілактики гайморити слід дотримуватися простих правил, які зміцнюють імунітет загалом. Не запускайте нежить, пийте вітаміни, дотримуйтеся раціонального харчування та позбавтеся шкідливих звичок.

Чим небезпечне постійне недосипання ЛІКУВАННЯ ГАЙМОРИТУ

1. Зверніться за допомогою до медичного закладу. Лікуючись самостійно, можна докорінно модифікувати картину захворювання.

2. Включіть у комплекс лікування засоби, що здатні зняти набряк слизової оболонки: краплії, спреї, інгалятори.

3. Якщо запальні процеси не вщухають і відтік слизу неможливо відновити, слід погоджуватися на пунцію – тобто пробивання гайморитової пазухи.

Попри поширений міф про їхній позитивний ефект, вигрівання запалених зон голови та шиї можуть призвести до ускладнень. Натуральні краплі із морквяного чи бурякового соку не вилікують гайморит, а лише погіршать ваш алергічний фон.

Пам’ятайте, що діагноз може правильно поставити тільки лікар-отоларинголог чи сімейний лікар. Інтернет ні в якому випадку не може слугувати порадником! Самолікування призводить до непоправних наслідків. – переконують медики.

Дотримуйтеся всіх порад лікарів, адже недоведений до кінця процес лікування може змінити звичайний гайморит на хронічний.

Нагадаємо, нещодавно лікар розповідала про профілактику гіпотонії.

Гайморит хронічний

Жіночі хвороби

Чоловічі хвороби

Дитячі хвороби

Хвороби Зубов

Хвороби шкіри

Хвороби вухо, горло, носа

Хвороби суглобів

Хвороби серця

Онкологічні хвороби

Хронічний гайморит характеризується запальним процесом в додаткових гайморових пазухах носа. Вони розташовані у верхній щелепі, в нормі заповнені повітрям, є парним анатомічним утворенням.

Порожниною носа пазухи повідомляються через повітроносні ходи з діаметром не більше 1-3 мм, звільняючись від постійно секретируемой слизу. Під час запалення набрякає слизова носових ходів, і отвори перестають функціонувати, тому в гайморових пазухах накопичується вся слиз, яка є сприятливим середовищем для розмноження бактерій.

Етіологічно захворювання зазвичай пов’язане з занесенням інфекції з потоком крові або з порожнини носа. Велика частина випадків захворювання пов’язана з перенесеною гострою вірусною інфекцією або з алергічним ринітом.

Нижня стінка гайморових пазух тендітна, що часто служить причиною заносу мікроорганізмів при запаленні корінних зубів.
Хронічної називають те захворювання, яке триває більше 4 тижнів, це приблизно половина від всіх випадків синуситів.

Етіологія
Запалення в порожнині синусів викликається найчастіше бактеріями S. pneumoniae, H. Influenzae, P. aeruginosa, S. aureus, S. epidermidis, а так само грамнегативні палички і анаеробні бактерії.

Стійкі форми захворювання формуються частіше під впливом грибкової флори, наприклад, Кладоспорамі, Аспергилл, Фітоміцетамі. Непоодинокі й асоціації мікробів.
Хронічний гайморит має схильність розвиватися при поєднанні багатьох несприятливих умов:
• при переохолодженні і частих гострих запальних захворювань;
• при дії професійних шкідливих;

• не варто забувати про індивідуальні анатомічні особливості, що впливають на формування затяжних форм синуситів: викривлена перегородка носа, перегородка з шипами, етмоїдит, полипозная форма, гопертрофірованние носові раковини;
• у дітей хронічна форма хвороби зазвичай є наслідком перенесених гострих інфекцій, а обтяжує протягом аденоїдит або гіпертрофовані аденоїди.
Окремо варто одонтогенная форма гаймориту, обумовлена занесенням інфекції при запаленні верхніх корінних зубів, при оперативних втручаннях на альвеолярному відростку і зубах верхньої щелепи, іноді супроводжуються інфікуванням порожнини синуса при перфорації його нижньої стінки.

Ознаки захворювання
Симптоми хронічного гаймориту залежать від його форми. Найчастішим і основною ознакою є виділення з носа. Вони можуть бути слизовими, слизисто-гнійними або гнійними, з одного або з обох сторін. При цьому утруднене носове дихання, хворий відчуває тяжкість і болі в області синуса, його турбують головні болі, дифузні або обмежені.

Поліпозна форма хронічного гаймориту супроводжується зниженням нюху, або повної його втратою (гіпосмія або аносмия). Через вимушений дихання ротом у хворого розвивається сухість слизових порожнини рота, тріщини на губах і заїди в кутах рота, може бути закладеність вух або зниження слуху.
Ремісія характеризується хорошим загальним самопочуттям, пацієнт як би звикає до деякими симптомів і не пред’являє в цей час скарг. Загострення супроводжується підвищенням температури тіла, появою виділень з носових ходів, посиленням головного болю, порушенням носового дихання, а при ускладненому перебігу набрякають навколишні м’які тканини.

У пазухах знаходяться слизові залози, які при набуханні і закупорці трансформуються в псевдокісти і справжні кісти. Помилкові кісти не мають внутрішньої епітеліальної вистилки, на відміну від справжніх.

Після затихання патологічного процесу ці утворення можуть повністю розсмоктуватися, але іноді справжні кісти досягають значних розмірів, здавлюючи при цьому тканини синусів, порушуючи їх трофіку.
Поступово стінки пазухи відмирають з формуванням дефекту в кістки. Таке перебіг хвороби супроводжується інтенсивними головними болями.
На риноскопії лікар бачить стікання слизу або гною з середньої носової раковини, що посилюється, коли хворий нахиляє голову в протилежну сторону. Слизова порожнини носа покрита гнійним виділенням, гіперемована.

Методи терапії
Лікування хронічного гаймориту має грунтуватися на формі захворювання та індивідуальних особливостях пацієнта.

Консервативні варіанти лікування показані при катаральній, вазомоторной, гнійної, серозної, алергічної формах синуситу.
Продуктивна, альтернативна та змішана форма гаймориту підлягає оперативному лікуванню.
Консервативна терапія має на увазі місцеві і загальні методи, спрямовані на те, щоб усунути набряк слизової оболонки пазухи і носової порожнини і відновити дренаж синусів, а так само забезпечити виведення гнійного вмісту порожнини верхньощелепного синуса, відновити активність і нормальні функції миготливого епітеліального покриву.

Смотрите так же:  Прививка манту если сопли

Зменшення набряку досягається за допомогою судинозвужувальних препаратів, з яких краще використовувати масляні (Тизин і Пиносол). Тривалість застосування не більше 8-10 діб, щоб не пригнічувати активність миготливого епітелію і не викликати стійкого кровонаповнення судин.
Замість цього можна робити аплікації турундами, змоченими в розчині адреналіну або ефедрину, на 3 хвилини.

Найкращий ефект серед методів консервативного лікування дає пункція синуса з промиванням і введенням антисептичних засобів. Для промивання використовують розчин хлорофіліпту, диоксидина і фурациліну.

Потім вводять антибіотики широкого спектру (диоксидин, аугментин, Цедекс). При наявності густого гнійного відокремлюваного рекомендують разом з антимікробними препаратами вводить ферменти (хімопсін, Трипсин), або при високій ступеня запалення-кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон і Гідрокортизон).

Лікування за допомогою пункцій проводять раз на 2 дні, не більше 7-8 процедур.
Якщо після максимального курсу такого лікування зберігається гнійне виділення в порожнині пазухи, вдаються до хірургічних методів.
Якщо у хворого сформувалися кісти верхньощелепних пазух, то лікар повинен визначити правильну тактику терапії. Невеликі кісти, які зазвичай виявляються випадково, не підлягають видаленню, але хворого ставлять на диспансерний облік.

Кісти, які досягли великої величини, викликають здавлювання оточуючих стінок синуса, рефлекторно порушуючи носове дихання, підлягають оперативному лікуванню.
Підходи до оперативного лікування проблеми гаймориту діляться на ендоназальні і екстраназальние.
Сучасні оптичні системи (довгофокусний операційний мікроскоп, жорсткий оскопили, хірургічний інструментарій) дозволяють провести радикальні форми операцій з видалення поліпів, некротичних мас, патологічно зміненої слизової з порожнини синусів.

Лікування народними засобами неускладнених форм хронічного гаймориту
Найбільш дієвим є прополіс у вигляді різних засобів. Настоянка прополісу, використовувана при гаймориті (гострому та хронічному), має протизапальну, антисептичну властивістю і здатна підвищувати імунітет.

Настоянка прополісу на спирту продається в готовому вигляді в аптеках, дешева і досить ефективна. Її попередньо розводять дистильованою водою, щоб промивання не доставляє дискомфорту.

Це приблизно 1:5. після одужання зменшите дозу настоянки в два рази і ще використовуйте 2 тижні. Метод ефективний при початку захворювання, при гострих вірусних інфекціях.
Рідше використовується водний розчин прополісу, якого немає в аптечній мережі. Його можна придбати в інтернет-магазинах. Вода в розчині іонізована сріблом і попередньо очищена за допомогою шунгита. Водний розчин можна не розводити для дорослих або небагато — 1:2 у дітей.

Вищеописані засоби застосовують як краплі, в кожну ніздрю закапати по 3-5 крапель, так до 4 разів на добу. Коли симптоми хвороби вщухають, продовжуйте ще 2 тижні лікування, по 3 краплі розчину тричі на добу.
Народними засобами можна користуватися тільки після схвалення лікуючого лікаря і ні в якому разі не замінювати ними повністю традиційні методи терапії!

Підступний гайморит

Запалення верхньощелепних (гайморових) пазух є розповсюдженим захворюванням, що обумовлено особливостями анатомічної будови (несприятливі умови відтоку з пазухи) і можливістю інфікування з боку зубів.

Особливо часто гайморит спостерігається в період масового поширення грипу й інших простудних захворювань, а в дітей це захворювання може бути пов’язане з перенесеними кором, скарлатиною, вітряною віспою та іншими інфекційними захворюваннями. Проникнення інфекції здійснюється звичайно через ніс, кров і хворі зуби, або є наслідком травми з порушенням цілості стінки пазухи. Зниження опірності організму, особливості анатомічної будови, через які утрудняється відтік запальної рідини з пазух, нераціональне лікування вихідного захворювання – всі ці фактори сприяють виникненню гаймориту, роблять важчим його плин і призводять у ряді випадків до переходу гострого гаймориту в хронічний. При гаймориті може бути уражена одна пазуха або обидві. Поряд з гайморовими в процес можуть втягуватися й інші при даткові пазухи носа – ґратчастий лабіринт, лобові й основні пазухи. Залежно від виразності клінічних проявів захворювання й морфологічних змін у стінках верхньощелепних пазух виділяються катаральна й гнійна форми гострого гаймориту. Клінічна форма гострого гаймориту до сить характерна, але варто пам’ятати, що це захворювання нерідко протікає в стертій формі.

СИМПТОМИ ГАЙМОРИТУ. При гострому гаймориті, звичайно, відзначаються головний біль, що локалізується в лобових відділах і посилюється при нахилі голови вниз, при чиханні або кашлі, тривала нежить із ряс ними слизуватими або гнійними виділеннями з носа, підвищення температури тіла до 37,5 38oС, нездужання і слабість. Іноді спостерігається легка припухлість м’яких тканин в ділянці передньої стінки ураженої пазухи. Нерідко відзначається зниження нюху, а іноді й повна його втрата. Деякі хворі відчувають гнильний запах, що може бути непрямою ознакою гнійної форми захворювання. При постановці діагнозу й особливо при визначенні форми гаймориту велике значення має рентгенологічне дослідження – найбільш інформативним є знімок, зроблений у підборідно-носовому положенні хворого. На рентгенограмі придаткових па зух носа у хворого гайморитом звичайно відзначається зниження наповнення повітрям ураженої пазухи, нерідко виявляється горизонтальний рівень рідини в пазусі (при рентгенографії у вертикальному положенні хворого), іноді спостерігається крайове затемнення пазух. Велике значення в діагностиці й лікуванні гаймориту має пункція гайморової пазухи, що робить оториноларинголог.

Хронічний гайморит характеризується більше вираженими морфологічними змінами слизової оболонки гайморової порожнини, причому процес частіше доходить до глибоких шарів її стінки. Характер цих змін розрізняється при різних формах хронічного гаймориту, серед яких основними є катаральна, гнійна й поліпозна. Суб’єктивні прояви хронічного гаймориту виражені значно менше, ніж при гострому гаймо риті. Головний біль звичайно не різкий, без чіткої локалізації, частіше хворого турбує відчуття важкості в голові. Відзначається швидка стомлюваність, особливо при розумовій праці, носове дихання часто буває порушено, іноді хворі вказують на появу «закладеності» у лежачому положенні, зви чайно більше виражене на стороні ураженої пазухи.

Виділення з носа можуть бути слизуватими або гнійними залежно від форми хронічного гаймориту. Виділення, що затікають, дратуючи слизову оболонку гортані, викликають ряд неприємних відчуттів, властивих хронічному катару носоглотки – першіння, біль у горлі при ковтанні, сухість. Іноді ці скарги у хворих хронічним гайморитом є основними. При двосторонньому гаймо риті, особливо при його поліпозній формі, часто порушується нюх. Хронічний процес нерідко протікає безсимптомно й може стати випадковою знахідкою при рентгенологічному обстеженні хворого або проявитися при загостренні тими ж симптомами, що й гострий гайморит. Гайморит може бути не тільки важким самостійним захворюванням, нерідко він вик ликає ускладнення з боку внутрішніх органів – серця, нирок, печінки. У хворих хронічним гайморитом значно частіше відзначаються захворювання різних відділів дихального тракту, в тому числі пневмонії, бронхіальної астми (за даними різних авторів, до 60 відсотків хворих бронхіальною астмою страждають гайморитом). Захворювання центральної нервової системи також іноді виникають як на слідок гострого й хронічного гаймориту. Хоча й рідко, але трапляються грізні внутрішньо черепні ускладнення гаймориту.

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ГАЙМОРИТУ. Воно переважно консервативне й проводить ся по рекомендаціях і під спостереженням оториноларинголога. Мета – ліквідувати явища загострення процесу, а у випадку прихованого протікання захворювання – усунути вогнище інфекції в організмі. Звичайно, це лікування проводиться під спостереженням оториноларинголога. У хворих із загостренням хронічного гаймориту з перших днів про водяться ті ж лікувальні заходи, що й при гострому гаймо риті. Профілактика гаймориту полягає насамперед у проведенні заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до простудних захворювань. Загартовування організму, заняття фізкультурою, достатнє перебування на свіжому по вітрі, раціональний режим праці – все це допомагає попередити розвиток захворювань верхніх дихальних шляхів або домогтися їх легшого протікання.

Важливо вчасно й раціонально лікувати захворювання, що сприяють виникненню гаймориту, зокрема, вчасно санувати порожнину рота, усувати зміни в порожнині носа, що викликають порушення дихання й перешкоджають відтоку вмісту гайморових пазух. Хворий гострим ринітом або із загостренням хронічного риніту, при лікуванні якого не вдається домогтися значного поліпшення протягом 57 днів, повинен бути проконсультований в оториноларинголога для виключення захворювань придаткових пазух носа й у випад ку їхнього виявлення – для своєчасного початку раціонального лікування.